Стаття розрахована на звичайних вболювальників. Цей підхід використовується деякими скаутами в командних видах спорту і дозволяє зробити кращу оцінку якостей гравця. Нажаль, сучасні умови, коли журналісти та інфлюенсери активно приймають участь у продажі гравців, вболювальники вірять цим маніпулятивним оцінкам. Це призводить до марних очікувань та розчарувань. В принципі, звичайна справа для середовища вболювальників, але критичне мислення не завадить.
Що мені не подобається під час дитячих та юнацьких матчів в Україні це надто активний вплив на гру голосом збоку тренера. Головні проблеми тут в тому, що молоді гравці а) не вчаться комунікувати на полі б) не вчаться грати у футбол, бо просто слідують настановам тренера або навпаки, свідомо діють всупереч настановам.
В цій статті розглянемо комунікації гравців на полі як засіб підтримки та організації гри. Я вкажу лише кілька аспектів, на які варто звернути увагу, бо кожен тренер здатен самостійно вибудувати потрібний процес.
Ця стаття описує базові теореії створення та використання простору поля під час атакувальної фази з м’ячем. Стаття буде цікава як любителям футбола, так і дитячим тренерам для створення відповідних прав чи теоретичної підготовки підлітків, юнаків.
Коли тренери, ТБ експерти та блогери говорять про те, як гравцю було слід відкритися чи зробити пас, вони розглядають суто індивідуальну дію в окремому епізоді. Але експерти та тренери ігнорують структуру гри команди. І якщо експерам це можна вибачити, то тренерам, особливо дитячим, вибачити це складно. Адже саме тренер будує структуру гри та розвиває команду.
