Контроль площі поля в атаці. Створення та використання простору

Ця стаття описує базові теореії створення та використання простору поля під час атакувальної фази з м’ячем. Стаття буде цікава як любителям футбола, так і дитячим тренерам для створення відповідних прав чи теоретичної підготовки підлітків, юнаків.

Коли тренери, ТБ експерти та блогери говорять про те, як гравцю було слід відкритися чи зробити пас, вони розглядають суто індивідуальну дію в окремому епізоді. Але експерти та тренери ігнорують структуру гри команди. І якщо експерам це можна вибачити, то тренерам, особливо дитячим, вибачити це складно. Адже саме тренер будує структуру гри та розвиває команду.

Загальний аспект

В багатьох ігрових видах спорту управління простором є ключовим фактором успіху. Щоб зрозуміти це розглянемо атаку в футболі більш детально.

Суть атаки забити м’яч у ворота. Але щоб дійти до воріт, потрібно просунути м’яч від власного голкипера або лінії захисту. Для цього команда має зламати три лінії захисту суперника (лінія форвардів, лінія півзахисту та лінія захисту).
Чому простір є важливим?

Передусім, вам потрібен простір щоб просувати м’яч від своїх воріт до воріт суперника. Не має простору, не має просування.

Інший важливий фактор, гравець, який має отримати м’яч, отримує час на обробку м’яча та прийняття рішення. Чим більше простору, тим більше часу для гравця. І тим менше ризик, що суперники відберуть м’яч.

Також важливим фактором є те, що за цей час партнери перебудуються, підлаштуються для проходження наступної лінії чи переходу до завершальної фази.

Таким чином вміння створювати та використовувати простір дає більше шансів вдало побудувати та завершити атаку (з меншим ризиком втратити м’яч і з більшими шансами зробии удар з небезпечної позиції). Тому такий простір прийнято називати цінним

Завдання тренера визначити де і як слід відкривати цінний простір. Власне це і складає структуру гри. Але гравці також мають розуміти як діяти в тих чи інших ситуаціях, в залежності від того як організована (чи не організована) оборона суперника.

Це достатньо складний теоретичний аспект гри, який базується на математиці та геометрії. На практиці управління простором стикається із факторами протидії суперника (структура оборони), фізичними факторами (витривалість, втома, наявність мікро-травм, різні види швидкості) та психологичними факторами.

Також створення простору дуже важко піддається аналізу та статистичній оборобці. Проте, розуміння базових речей дає тренерам та гравцям значні важилі для покращення гри. Адже базис дає краще розуміння, як діяти в тих чи інших ігрових ситуаціях (давати пас, відкриватися ширше, відкриватися в середину, тощо).

Розглянемо основні способи створення простору.

Управління простором по вертикальній вісі Y

Для початку, важливо зрозуміти чого вісь Y. Суть концепції полягає в тому, що середня зона найбільш небезпечна. Адже це найкоротша відстань до воріт суперника. Один вдалий вертикальний пас може бути небезпечним і навіть гольовим. Плюс, центральна позиція дає кращий кут зору і дозволяє гравцю із м’ячем приймати оптимальні рішення. Тому, як правило, атака будується церез центральних захисників та центральних півзахисників.

Управління глибиною та висотою дозволяє створювати простір між лініями оборони суперника. Погляньмо на малюнок.

 

Малюнок 1. Створення простору з допомогою глибини та висоти  

М’яч у центрального захисника жовтої команди, синя команда в обороні. Зверніть увагу на червоні прямокутники. Це основна мета управління глибиною та висотою, створити простір за спинами гравців лінії півзахисту та оборони.
Задня лінія жовтої команди має створювати глибину, виманюючи гравців синьої команди до своїх воріт. А атакувальна лінія має створювати висоту.

Створення простору по вертикалі дає очевидні переваги.

По-перше, власне сам простір, в який можна скеровувати м’яч та просувати його вперед.

По-друге, гравці суперника стають перед важким вибором. Або йти за гравцями жовтої команди вище, та залишати простір позаду. Або йти нижче, та поступатися, відкриваючи простір попереду. Певна неузгодженість між гравцями в лінії оборони взагалі може призвести до драматичних наслідків.

По-треттє, гравці атакуючої команди розташовуються за спинами гравців команди, що захищається. Таким чином оборонці втрачають гравців з полю зору і це додатково ускладнює дії у захисті.

Давайте розглянемо кілька основних моментів при створенні простору по вертикалі.

Команди із високим пресингом, як правило, ризикують тим, що створюють більше простору між лініями. Команди із низьким та компактним блоком дають значно менше шансів для атакуючої команди. Але певні маніпуляції дають змогу нівелювати переваги низького блоку оборони.

Подивіться на малюнок 2.

Малюнок 2. Створення простору за рахунок глибини

Центральний півзахисник жовтих відходить назад. Півзахисник синіх знаходиться в необхідності приймати рішення. Чи йти за своїм гравцем, чи залишатися на позиції, чи йти до флангового захисника жовтих. Додатковий рух нападника жовтих в будь-якому випадку змусить гравців суперника реагувати. Як мінімум, сторюється непоганий простір на фланзі. Як максимум, можна створити простір у середній зоні. В обох випадкаї є можливість провести непогану атаку.

Тут є вимога до гравця, який рухається у глибину. Він має відчути момент, когда його рух дасть можливість партнерам зайняти простір та прийняти м’яч. На практиці це працює непогано. Але тренер має відпрацювати і подальший розвиток подій. Атака через фланг не має закінчуватися безадресним навісом, а атака через середину не має призводити до легкої втрати м’яча.

Інший приклад, це так зване динамічне використання простору (dynamic space occupation). Що це означає? Дивимося малюнок 3.

 

Малюнок 3. Динамічне використання простору

Лінія атаки жовтих йде више, змушуючи лінію захисту супрника відходити нижче до воріт, щоб скоротити простір за спинами.

Центральний півзахисник жовтих сторює глибину щоб отримати пас від центрального захисника. Все має відбуватися швидко і в темп. Адже є наступний рух іншого центрального півзахисника жовтих, який зміщується у потрібний простір. Зверніть увагу на схему руху. Гравець атакуючої команди робить маневр таким чином, щоб вискочити з-за спини опонента.

Такий маневр можна використовувати щоб перейти до завершення.

Малюнок 4. Використання глибини для завершення атаки.

Центральний нападник жовтих робить глибину. В більшості випадків центральний захисник суперника зробить рух за ним. Фланговий нападник або вінгер жовтих використовує створений простір. Фланговий захисник атакуючої команди також має на швикості приєднатися до атаки. Це дозволяє використати таку відому комбінацію як пас на третього.

Це доволі складна групова тактична дія, яка вимагає злагодженості та відповідної технічної майстерності. Проте, у більшості випадків, це завдання по силам підліткам з команд U11. Інша справа, якість поля адже пм’яч має передаватися швидко й низом. Жодних верхових пасів, адже втрачається швидкість комбінації та зростає ризик втрати м’яча з причин недостатньої майстерності.

Використання ширини

Як можна бачити глибина та вистота дозволяють команді, що атакує, створювати простір за спинами гравців команди, що тримає оборону. Але є й інший фактор геометрії поля, ширина.

Використання ширини побудоване на простому принципі. Коли команда в обороні стає компактною і перекриває частину простору поля, вона створює простор на інших ділянках поля. Ширина досягається відповідним використанням широких зон вінгерам, фланговими півзахисниками або фланговими захисниками команди, яка атакує.

Нажаль, викоритання ширини часто сприймається невірно. Наприклад, ми можемо бачити як гравці Динамо Київ часто використовують фланги для розвитку атак. Це здається логичним та практичним, адже більшість команд в обороні без м’яча створюють компактний блок саме у середній зоні. А фланги залишаються вільними.Проте на практиці це призводить до того, що більш менш класні суперники легко зачиняють гравця із м’ячем на фланзі. А якщо все ж вдається дійти по флангу до третини поля суперника, то далі буде безадресний навіс, який призведе до втрати та швидкої атаки.

Що ж важливого в використанні простору по ширині? Так звані напівпростори. Дивіться на малюнок 5.

 

Малюнок 5. Створення та використання ширини

Під час побудови атаки використання напівпросторів дає таки переваги. По-перше, гравці у напівпросторах можеть обирати геометрично вірні позиції для паса по відношенню до центрального півзахисника чи захисника з м’ячем. На цьому принципі побудовані так звані „магічні трикутники Гвардіоли”. Гравець має обрати оптимальний кут по відношенню до гравця з м’ячем. Потім інший гравець теж обирає оптимальний кут і так м’яч просувається. По-друге, гравці суперника опиняються перед важким вибором. Чи йти на суперника, чи залишатися, чи йти на іншого суперника. На малюнку ширину створюють саме крайні захисники.
Звісно, тут має бути розумний диригент, плеймейкер, який буде оцінювати ситуацію на полі та відповідним чином зкеровувати напрям атаки. Зазвичай, навіть у сильних команд лише один фланговий захисник має достатньо майстерності щоб підключатися до атак і, таким чином, змушувати суперника розтягуватися. А це призводить до появи відповідного простору не лише по горизонталі, але й по вертикалі. Адже гравці суперника мають приймати рішення та залишати простір або поперед себе, або позаду себе.

Під час тренування та гри тренери мають звертати увагу на використання напівпросторів не лише під час побудови атак, але й під час завершення. Також пробувати різні методи отримання ширини, чи то за рахунок вінгерів, чи то за рахунок флангових захисників.

Створення кількісної переваги

Створення кількісної переваги на певній ділянці поля дозволяє отримати декілька варіантів розвитку атакувальних дій.

Перший варіант, це перевантаження середньої зони для звільнення простору на флангах, для підключення гравців із гарною подачею до штрафної.

Другий варіант, асиметрична формація. Менш класні команди часто використовують асиметричну побудову гри, щоб звільнити простір для ключового гравця. Хоча до такого ходу можуть вдаватися і топові клуби. Відмінність в тому, що подібну побудову використовують щоб звільнити простір для плеймейкера, котрий зміщується у флангову зону. В менш класних командах простір використовується для швидкої атаки.

Третій варіант, створення кількісної переваги у напівпросторах.

Розглянемо буквально кілька типових ситуацій.

Малюнок 6. Створення кількісної переваги під час побудови атаки

Центральний півзахисник робить рух назад, відбувається відповідна перебудова лінії захисту атакуючої команди. Завдання цих маневрів спровокувати лінію півзахисників. Тим часом, крайній захисник та центральний півзахисник атакуючої команди перевантажують простір. Це дає збогу провести комбінацію та перевантажити правий фланг захисту команди синіх.

Малюнок 7. Створення кількісної переваги у центральному просторі

Це здається простим, адже більшість команд будує компактну оборону в середній зоні. Але в деяких ситуаціях команди можуть спеціально створювати кількісну перевагу в середині, щоб використати фланги. Важливо те, що така команда повинна мати у складі гарного плеймейкера, який здатен діяти з флангу та вміти віддавати гарні проникаючи передачи до штрафного майданчику. В протилежному випадку така побудова гри не буде мати сенсу. Часто цей варіант поєднують з іншими варіантами, щоб ускладнити ситуацію для суперника.

Нарешті, створення кількісної переваги у напівпросторі.

Малюнок 8. Створення кількісної переваги в напівпросторі

Лівий нападник жовтих падає назад, центральний півзахисник зміщується у напівпростір. Спочатку ци обидва створюю кількісну перевагу у напівпросторі для крайнього півзахисника синіх. Тільки один з них отримую м’яч, в ситуації 2 в 1 опиняється крайній захисник синіх. Якщо атака відбувається на швидкості, будь-які перебудови в синіх лише створюються ще більший простір.

Тут можна казати про поєднання варантів із створенням простору по вертикалі, ширині та створенням кількісної переваги. І це буде правильно. Адже в футболі рідко використовується щось одне і це значно ускладнює гру, підвищує вимоги до тренерів, гравців і особливо до підготовки молоді.

Висновки

Звісно, не потрібно ігнорувати тренувань та гри, побудованої на орієнтації на м’яч. Так грає більшість команд нижчих дивизіонів. Також орієнтація на м’яч необхідна на певних початкових етапах тренування дітей, коли відбувається закладка „на м’яч”. Тобто, діти повинні реагувати на переміщення м’яча, на те, щоб контролювати м’яч та робити певні дії (ведення, удари).Але вже для підлітків слід формувати певні просторові навички (після засвоєння закладок „ворта” та „партнери”.

Також слід зазначити, що тут викладені базисні речі. Тема створення на використання простору у футболі одна з набільш об’ємних, складних і, від того, цікавих. Тут знайдеться творчий простір як для аналітиків, так і для тренерів, і для журналістів чи блогерів. Аналіз створення та використання простору різними командами може надихнути на створення систем гри із комбінацією різних варіантів.

Маю надію вам було цікаво.