Тактичні етюди. Атака Динамо Київ за результатами других зборів у Туреччині

Команда Михайличенко відбула другий збір і можна робити певні висновки. Не все добре, але не так щоб і все погано. Без певних даних важко об’єктивно оцінити гру і результати.
Проте, певні епізоди дають можливість окреслит певні моменти, передусім, в атакувальній грі киян.

Формація

Для атакувальних дій тренерський штаб Динамо награвав 4-2-3-1 із варіаціями.
Перша варіація стосувалася лінії гри центральних півзахисників. В матчі з БАТЕ та більшою мірою в матчі з Динамо Тбилісі можна було бачити як Сидорчук та Шепелєв грають у пласку лінію. В попередніх матчах Сидорчук грав низько, а другий центральний півзахисник йшов помітно вище.

Це може вказувати на те, що тренерський штаб шукає розумного балансу в контролі простору. Попередні матчі виявили, що Сидорчук виконує надто великий обсяг роботи. Він рухається не лише нижче-вище, але й від флангу до флангу. Це позначається на фізичних кондиціях і якості гри. А помилки в зоні перед лінією захисту неприпустимі.

Цікаво і те, що Сидорчук підключався до атакувальних дій, йшов високо, проте, забити із-за меж карного майданчику не вдалося. До того ж, було помітно, що капітан киян мав приймати участь у комбінаціях, а не просто бути на підбиранні.
Як на мене, перспективне розташування, за певних обставин. Чого не вистачало Сидорчуку так це відчуття певних моментів. Ось показовий епізод.

Сидорчук мав би йти вище, провокувати суперника на відбір. Але загальмував атаку, віддавчи пас фланговому захиснику.
Але іноді проходили і цікаві комбінації через середину.

Тут вже непогана комбінація в матчі із Борацем.

Проте цікавість комбінацій виходила суто з рівня суперників. І це слід визнати.

Друга варіація стосується позиції форварда.

Помітно, що Михайличенко награвав два варінати: із „фальшивою дев’яткою” і чистим форвардом. У якості чистого виступав Соль, а Русин часто грав як „фальшива дев’ятка”.

Складно сказати який з варіантів був кращим, адже вдале завершення атак часто не випливало з логіки тактичних побудов, які гравці демонстрували на полі. Гра з „чистим нападником” часто призводила до офсайдів.
Традиційно для 4-2-3-1 високо грали крайні захисники. Цей аспект гри Динамо ми розглянемо нижче.

Вихід до атаки

Михайличенко і сам говорив про те, що на зборах команда відпрацьовували різні способи виходу в атаку від своїх воріт. Умовно, це вихід через комбинації і швидкий вихід через довгий пас.

Нажаль, якість реалізації низька. Під час виходу через пас динамівські центральні захисники часто віддавали пас на найближчого крайнього захисника. Часто таким був Миколенко.

Звісно, Кадірі не є основним. Але з виходом Попова та Шабанова гра не надто змінювалася. Не дивлячись на можливі варіанти захисники зловживали пасом на фланг. З іншого боку, надія на швидкисні та дріблерські якості Миколенко, Вербича має сенс. 

Слід додати, що грі через середину не сприяє і швидкість прийнятя рішень. Показовий епізод, в якому Попов довго працює із м’ячем. Суперник з підказу тренера закрив зону. У Попова було не менше секунди аби прийняти рішення.

Довгі паси це окрема тема. Часто так звані лонг-боли сприймаються надто критично спеціалістами та вболювальниками. В реальності це непоганий спосіб вийти до атаки швидко. Але це вимагає кількох складових. По-перше, захисників з хорошим пасом. По-друге, спеціальних дій з боку гравців атакувальної ланки. В усіх інших випадках надто велика ймовірність втратити м’яч та отримати чергову атаку на свої ворота. На щастя, на зборах, Динамо не грао проти відверто сильних суперників, тому проблема не була надто помітною.

Розвиток атаки та завершення

В розвитку атак також можна було прослідкувати два варіанти. Перший, це прохід флангом, через комбінацію з центральним півзахисником. Другий варіант, це переведення м’яча з флангу на фланг.

Так, іноді Динамо намагалося розвивати атаки через середину, але не через комбінації, а через дріблінг, намагання обіграти суперника 1 в 1. Чим це загрозливо, зрозуміло.
Але в будь-якому випадку гравці Динамо віддавали на фланг. Іноді це виглядало надто абсурдно. Ось епізод, де Солю треба бігти із центральної позиції.

Начебто, все було непогано, за виключенням одного „але”. М’яч опинявся в фланговій зоні.
Що можна зробити із флангової зони? Варіантів небагато. Найчастіше Динамо використовувало варіант із „віддати м’яч ще ширше”. Саме для цього активно підключаються флангові захисники.

Звісно, після цього відбувався безадресний навіс, у випадку, якщо суперник не блокував його. Але подивіться який би міг бути варіант з простором перед карним майданчиком суперника. Проте, простіше дати ширше.

Фланг Миколенко-Вербич більше намагалися загострювати через індивідуальні дії. Але це не завжди вдавалося хоча й виглядало більш перспективно.

Ось приклад того, як можна (і потрібно) діяти, хоча атака, попередньо, розвивалася через фланг.

Інший приклад (дякувати твітер-акаунту LastRow) з матчу Борусії Дортмунд. Ось схема гольової комбінації.

Тож, не дивлячись на, в цілому, вдалі результати матчів, слід визнати, в грі Динамо змінилося небагато. І більшість цих змін випливає не стільки із тактичних побудов, скільки із персоналій. Окремо слід виділити Дуелунда і Шапаренко, лише ці два гравці намагалися загострювати атаки розрізними пасами, діяти через середину. Так, не завжди вдало. Але це виключно питання часу, тренувань і використання цього елементу в грі.

Що можна покращити?

Якщо ми уважно подивимося гру Динамо з м’ячем у різних фазах, то побачимо одну прикру деталь, як гравці позиціонуються по відношенню до партнерів, суперника і м’яча в усіх ігрових епізодах.

Ось епізод вже на половині поля суперника.

Це, власне, базова річ, на основі якої скаути проводять відбір гравців до клубів. Все це майбутній професійний гравець має надбати у віці 16 років та удосконалити до 18 років. Діагональне позиціонування, гра на третього, розуміння моменту коли давати пас вертикально, коли продовжити гру, а коли відкласти пас.
Ось ще епізод. Замість очевидного загострення пас на право.

Звісно, трохи краще виходить у грі від лінії захисту та через фланг. Але це пов’язано із тим, що там суперник дає більше простору. Зрозуміло, що ближче до воріт суперника і в середній зоні робити такі речі складніше. Але це можливо.

Для прикладу, схема вправ, щоб дати розуміння про що йдеться.

Нажаль, без реалізації базових речей важко говорити про покращення тактико-технічних дій в цілому.

Висновки

Динамо буде грати за рахунок швидкості та надвисокої інтенсивності гри. Володіння м’ячем на своїй половині, та вихід за рахунок довгого пасу на фланг.
Так, можна очікувати певного покращення у грі Динамо. Принаймі можна бачити тренерські схеми та розуміння цих схем гравцями. Дуелунд справив гарне враження. Непогано виглядав Шапаренко.
Також, велике питання у який формі та за яких умов більшість клубів УПЛ проведуть другу частину сезону. Тож є речі, які будуть на користь киян, що (хочеться вірити) дозволить тренерському штабу отримати результати в офіційних матчах.

З іншого боку, є проблеми. Пропустив збори Циганков. Побудова гри залишається надто простою, з великою кількістю неконтрольованих моментів, зайвої боротьби та відчайдушної біганини. Є помилки в грі без м’яча. Пресинг замінюється інтенсивними рухами окремих гравців атаки попереду. Традиційно слабкими виглядають фланги оборони., що буде вести до надмірного навантаження на Сидорчука і, відповідно, до зростання кількості порушень.
Збори залишили подвійне враження, але чи варто було очікувати іншого?